Випуск №8. Взаємозв’язок інформаційної зброї з іншими видами комунікативного впливу

Інформаційна війна – це явище, яке розвивається та трансформується під впливом інформаційних технологій. Так, відбувся істотний перехід від роботи з мирним населенням, що було характерним для інформаційних технологій в минулому, до роботи з військовослужбовцями, коли інформація сама по собі стала небезпечною зброєю. Мирні технології були спрямовані на воєнні цілі, хоча зазвичай все відбувалось навпаки: те, що розроблялось для військових, застосовувалось в мирних цілях.
Сучасні підходи до інформаційних війн базуються на двох можливостях: одна визнає первинність об’єкту реального світу, а інша – робить первинною інформацію та визнає об’єкт вторинним. Перший підхід можна назвати стандартною інформаційною війною, а другий – стратегічною інформаційною війною.
Ці підходи є близькими до розмежування використання інформації у військовій справі та істинно інформаційній війні. У першому випадку інформація є вторинною, в другому – первинною. В першому випадку одна країна обробляє інформацію швидше, тим самим може ввести в оману прилади противника. За рахунок цього певного інформаційного домінування, досягнутого в конкретній точці простору та часу, досягається виграні у військовій сфері. В другому випадку завдання вирішує виключно інформація, і військова сфера вже не застосовується.
Спробуємо з’ясувати, що нового несе інформаційна зброя і на які вже існуючі параметри впливу вона спирається. Треба підкреслити, що мова йдеться про дійсно інформаційну зброю, а не про контекст її використання у війні інформаційного століття.
Існують ще дві динамічні константи, які підлягають певній варіативності: “безпечний – небезпечний” та “свій – чужий”. Зміна у воєнному інструментарії порушує співвідношення безпечних і небезпечних об’єктів. Так, завдяки виникненню авіації стають доступними внутрішні цілі (міста, індустріальні об’єкти), знімається значимість константи відстані”.
Розмежування “свій – чужий” завжди мало значення для воєнного мистецтва. Так, в минулому для військових істотне значення мала форма одягу, що відрізнялася одна від одної. Сьогодні розпізнавання “свій – чужий” існує для літака. Інформаційна зброя долає цю константу, і, взагалі, занижує значимість усіх вищенаведених постійних величин. Тому виникає питання – що саме буде константою для війни майбутнього? Адже попередні константи були певними межами, які створювало середовище.
Обмежувачі з реальної ситуації присутні й в міркуваннях аналітиків. Воєнні практики дуже сильно прив’язані до конкретики об’єкту, який вони аналізують.
Наприклад, інформаційна складова російсько-української війни показала невідповідність комунікативних потоків: українські спеціалісти були зорієнтовані на Інтернет-простір, а населення – на телебачення. Це дуже чіткий та двозначний висновок. Теоретики інформаційної війни можуть виходити на обмежувачі більш загального плану, розробляючи фундаментальні якості інформаційної зброї.
Обмеження чисто фізичного порядку, пов’язані з об’ємом та можливостями пам’яті, має також усна та письмова комунікація. Усне повідомлення має бути невеликим за обсягом, щоб мати можливість оброблятись та зберігатись у пам’яті, хоча письмове повідомлення вже так не обмежується.
Сформулюємо чотири “аксіоми” інформаційної війни, на яких сьогодні базується її застосування:
– інформаційна війна ведеться як до, так і після звичайної війни, в ряді випадків може її замінювати;
– початковий період звичайної війни характеризується максимальною інтенсивністю війни інформаційної, оскільки вона спрямована на руйнування інформаційних об’єктів, тобто виконує ніби традиційні функції;
– інформаційна війна завжди виявляється об’єктом впливу з запізненням, яке дає змогу тому, хто її почав, отримати всі переваги “першого удару”, через її принципово асиметричний характер інформаційної зброї;
– інформаційна війна в аспекті психологічних операцій будується шляхом надання емоційному аргументу, як такому, що несе більшу впливову силу, раціонального характеру, оскільки всі ми вважаємо себе раціональними істотами.
Інформаційна зброя може руйнувати один з основних результатів нашої цивілізації – синхронізацію будь-якого суспільства. Мова йде не стільки про синхронність в аспекті використання часу, а про породження єдиних інтерпретацій подій, що відбуваються. Усі позитиви, які дає інформація військовому командиру сьогодні, багато в чому пов’язані з досягненням синхронності. Час бою і час прийняття рішень починають майже співпадати, віддання наказу та його отримання відбуваються одночасно, можуть бачити одну і ту саму інформацію тощо. Відповідно, асинхронізація цих самих процесів у противника може привести до зупинки його бойових дій.
Комунікація направлена на синхронізацію як суспільства в цілому, так і його окремих сегментів (в тому числі воєнних). Тому і інформаційна зброя спрямована на десинхронізацію, наприклад, процесів управління. Сьогодні країни СНД істотним чином стали асинхронними, оскільки суспільство не має єдиної точки зори ні на події минулого, ні на події теперішнього. Звідси і відсутність національної ідеї, яка могла б служити таким же синхронізатором в майбутньому. Природно, що більш оптимальним варіантом для будь-якої системи є синхронна поведінка її складових. Найбільшого значення це набуває для армії та інших воєнізованих сегментів суспільства.
Школа синхронізує точку зору на світ і породжує людей з близькими інтерпретаціями його влаштування. В цій ролі виступає і релігія, але у всіх цих випадках саме комунікація є засобом створення такої синхронізації.
Уже у середу поговоримо про інформаційно-психологічні операції і їх вплив на суспільну свідомість.
А поки попередні випуски читайте за #Likbez_InfoWAR.