Випуск 16. Вплив сучасних міфів на масову свідомість

Міфи керують нашою повсякденною реальністю. Заінтригували? Що ж сьогодні розберемо як сучасні міфи впливають на нашу свідомість.
Міф – це основа духовної культури в первісних суспільствах. Він є не лише витвором віри первісного колективу, а й результатом намагань пояснити явища і процеси, що відбуваються у світі, принципи світобудови та власного буття в довколишньому середовищі. Натомість у сучасному інформаційному суспільстві це місце дедалі більше належить журналістиці, і, до певної міри, рекламі.
Сучасні міфодизайнери – політичні та партійні ідеологи, журналісти, маркетологи, політтехнологи, PR-менеджери, сценаристи, працівники спецпідрозділів силових структур, які займаються інформаційною безпекою різних країн, – усі вони створюють міфи і навіюють їх нам через медіа, а, власне, через журналістську діяльність буквально щохвилини.
Усі міфотворці від Йозефа Геббельса до Володимира Мединського не шукають правди, масовість та популярність для них важливіші за істинність. Усі вони розуміють, що загальновизнаною істинною із часом стане те, в що сильніше повірили маси. Головне кредо міфодизайнерів – домогтися не правди, а ефекту, бо головна сутність міфу – через емоції вплинути на читача.
Зіставляючи діяльність нинішніх медіа як явище соціального й духовного буття сучасної людини та міфологію як явище такого ж порядку на давньому етапі розвитку людської цивілізації, важливо з’ясувати головні особливості міфу в його загальному розумінні та визначити, що спільного між ними.
Міф у відповідний період побутував як система фантастичних уявлень про природну й соціальну дійсність навколо людини. Традиційно вважається, що поступово з міфології як цілісної системи уявлень про світ виокремлюються всі основні галузі духовного та інтелектуального життя людини: релігія (вияв віри колективу), наука (розширена й поглиблена, у порівнянні з первісною, системою знань), мистецтво й література (відділяються від культових потреб суспільства і стають самостійним і самоцінним виявом інтелектуальної та духовної діяльності людини). На нашу думку, в цьому ряді одне з дуже важливих місць – особливо на пізнішому етапі розвитку цивілізації – посіли журналістика як окрема специфічна форма акумулювання і транслювання знання та рекламно-інформаційна діяльність, що від початку повсюдно її супроводжувала.
Міфологія виступає як метод і зміст ідеологічного впливу на суспільну свідомість. Слід згадати міф про Жовтневу революцію, Леніна, Сталіна, Велику Вітчизняну війну й т.п., які не лише впливали на свідомість кількох поколінь, але й зумовили появу багатьох інших міфів, що триває й досі. Навіть атеїстична за формою радянська ідеологія в багатьох аспектах може визначатися як релігійно-міфологічна: адже має власну “священну історію”, свої канони, своїх предтеч (“революційні демократи” ХІХ ст.), своїх пророків, подвижників і мучеників, власні ритуали й обрядовий календар.
Відповідно до універсальної схеми творення світу на зміну акту творення нового світу (Жовтнева революція) приходить період його очищення від демонічних сил (“продовження класової боротьби”, багаторічне вишукування “ворогів народу”), “доба битв” (Велика Вітчизняна війна) і навіть “битва за світле комуністичне майбутнє”. У цій картині світу в космічному центрі, що має форму ступінчатої піраміди, містяться мощі “вічно живого” віровчителя і першопредка Леніна (образ також наскрізь міфологізований, рафінований для наступних поколінь). Сьогодні ми є свідками того, як за архаїчними моделями в сучасній політиці та міфології відтворюються давні міфи в нових соціальних і національних оболонках. Саме ХХ ст. показало, до яких жахливих наслідків приводить їх реалізація на практиці. Тут зустрічаються міфологія спонтанна, що йде знизу, з усіма її комплексами національної самосвідомості (винятковості/пригнобленості) і міфологія “штучна”, сконструйована з політичною метою всередині окремих інтелектуальних чи владних груп.
Отже, сучасні політичні міфи – це гра за законами історії.
Для історика має значення конкретний документ, а для ідеології – міф.
З будь-якого міфу можна зробити реальність. Потрібно лише тиражувати його в уяві всього населення. Як казав класик пропаганди Й.Геббельс: “Брехня, повторена тисячу разів, стає правдою.”
Таким прикладом втіленням в життя міфу є Постанова УРСР “Про виробництво та постановку торгівельним організаціям промислових та продовольчих товарів у спеціальному ювілейному оформленні до 300-річчя возз’єднання України з Росією” від 1954 року. Ця постанова регламентувала, яку продукцію і в якій кількості мали випускати заводи та фабрики до 300-річного ювілею об’єднання Росії та України звичайно уся продукція мала бути з символами об’єднання, а головне – лозунг «Навіки разом!», який тиражувався повсюдно. Слоган має бути чіткий, який запам’ятовується. І найголовніше – вимкнути критичне мислення і додати до міфу кілька правдивих фактів, і не забуваємо про індивідуальний підхід: від дитини в садочку до бабусі на кухні, від простого робітника до академіка. Ніхто не має залишитися без уваги. Так, міф «Навіки разом!» інфікував мільйони людей, усі сфери життя і покрив усі верстви населення.
Зараз існує надзвичайно величезний масив міфів: від «ми ж єдиний народ», «росіяни виграли ІІ Світову Війну, а всі решта народи допомагали», «в Україні порушують права російськомовних», «українська мова – діалект російської мови» до «Росія як нащадок Київської Русі».
Міф як певне “живе” слово визначає стиль спілкування, а міфологічна мова створює маніпулятивні схеми, що керують свідомістю суспільства.
Звичайно, що це – лише дещиця міфів. Згадуйте, які міфи ви ще знаєте, пишіть в коментарях.
Наступний випуск присвятимо впливу образотворчого мистецтва на свідомість людини.
А поки попередні випуски читайте за #Likbez_InfoWAR.
https://www.youtube.com/watch?v=qqsADRIfDjQ