“Істинно тотальна війна – це війна за допомогою інформації”

М. Маклюен,  американський дослідник ввів у науковий обіг поняття “інформаційна війна”.

Розпочинаємо новий проект – «Likbez: Інформація як зброя». Так, щодня на сторінці у Фейсбук (https://www.facebook.com/ukrstratigic/) та на офіційному сайті Української стратегічної ініціативи (….) будуть публікуватися  матеріали, що розкриватимуть сутність інформаційної війни, принципи ведення, її завдання, класифікація інформаційної зброї, особливості та методи її застосування.

Ще понад 150 років тому рейсхканцлер Німеччини Отто фон Бісмарк говорив, що війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики. Так на сучасному етапі поняття війни набуває різноманітних значень. Розмиваються межі тої об’єктивної реальності, яку це поняття повинно відображати. Взагалі справжня війна – це організовані воєнні дії одних політичних суб’єктів проти інших для досягнення певних політичних цілей. Засоби воєнних дій змінюються, питома вага збройної боротьби та кровопролиття може істотно зменшитись, але все це залишається тими ознаками, які дають змогу відрізняти війну від миру, тобто невоєнних форм боротьби. До таких війн належить інформаційна війна.

Інформаційна війна – це є війна нового типу, об’єктом якої виступає свідомість людей. Вона базується на можливості управління і маніпулювання громадською думкою, підкорення волі людини.

Люди живуть в інформаційному просторі і щоденно отримують інформацію з Інтернету, преси, радіопередач, з екранів телевізорів. Перебуваючи в світі відірваних від реальності символів, вони можуть іти навіть проти своїх власних інтересів. Реальність відступає на другий план. В цьому розумінні людина не є вільною, тим більше, що існує ряд способів ефективного інформаційного впливу. Для них існує термін “брейн уошінг” (“Brain washing”) – промивання мізків. За допомогою “брейн уошінг” може здійснюватись зомбування людей, створення пасивної піддатливої людини, перетворення народу в масу, якою легко керувати.

Інформаційна війна Росії проти України стала довгостроковим чинником впливу на національну безпеку нашої держави[1]. Для того, щоб протистояти цьому впливові, слід сформулювати ефективну Концепцію інформаційної безпеки; продовжити роботу щодо припинення діяльності проросійських телеканалів та радіо, виходу друкованої антиукраїнської продукції; оперативно спростовувати російську неправдиву інформацію українськими ЗМІ; висвітлювати роботу державних інституцій в максимально прозорому режимі; підвищувати медіаграмотність українського населення.

У наших подальших публікаціях Ви зможете знайти відповідь на питання які саме завдання ставить Кремль в ході інформаційної війни проти України, як саме реалізується механізм досягнення цих завдань. Серед головних завдань Москви слід виділити:

– створення атмосфери бездуховності, негативного ставлення до культури та історичної спадщини в українському суспільстві;

– маніпулювання громадською думкою і політичною орієнтацією населення України з метою створення політичного напруження та стану, близького до хаосу;

– дестабілізація політичних відносин між партіями, об’єднаннями та рухами з метою розпалення конфліктів, стимулювання недовіри, підозри, загострення ворожнечі, боротьба за владу;

– провокування соціальних, політичних, національно-етнічних і релігійних зіткнень;

– провокування, застосування репресивних дій з боку влади щодо опозиції;

– зниження рівня інформаційного забезпечення органів влади та управління, інспірація помилкових управлінських рішень;

– уведення населення в оману щодо роботи державних органів влади, підрив їх авторитету, дискредитація їх дій;

– ініціювання страйків, масових заворушень, інших акцій протесту та непокори;

– підрив міжнародного авторитету держави, її співпраці з іншими державами;

– створення чи посилення опозиційних організацій чи рухів, зокрема ультраправих чи ультралівих;

– дискредитація (маніпуляція) фактів історичної, національної самобутності народу; зміна системи світоглядних цінностей;

– применшення та нівелювання визнаних світових досягнень у науці, техніці та інших галузях, перебільшення значення помилок, недоліків, наслідків хибних дій та некваліфікованих урядових рішень;

– формування передумов до економічної, духовної чи військової поразки, втрати волі до боротьби та перемоги;

– представлення свого способу життя як поведінки та світогляду майбутнього, які мають наслідувати інші народи;

– підрив морального духу населення (втома від війни, політичних скандалів, зневіра в перемогу) і, як наслідок, зниження обороноздатності та бойового потенціалу ЗСУ;

– нанесення шкоди безпеці об’єктам критичної інфраструктури (машинно-технічним засобам, програмному забезпеченню, засобам та режиму захисту від несанкціонованого витоку інформації);

– захист від деструктивного інформаційно-психологічного, інформаційно-технічного та ідеологічного впливу.

Наступну тему «Принципи інформаційної війни» читайте вже у понеділок, 3 лютого, на нашому сайті та на офіційній сторінці УСІ.

#Likbez_InfoWAR