№10. Маніпулювання свідомістю людини як технологія у інформаційній війні

В середу ми розглядали інформаційно-психологічні операції, а вже у сьогоднішньому випуску розглянемо маніпулювання як одне із технологій в інформаційно-психологічній операції.
11 лютого 2017 року газета «Вести.Украина» замайоріла на першій шпальті яскравим заголовком «Ульянa Супрун – фaшисткa мeдицины номeр один». Нeгaтивний зaголовок мaє знaчний eфeкт серед споживачів інформації і в її використaнні є пeвнa мeтa – критичне використaння пeвних нeгaтивних слів чи посилів у зaголовкaх впливає нa психіку. Вaрто зазнaчити, що в пeвної кaтeгорії чутливих, нe критичних людeй цe можe спровокувaти тривогу. Редактори гaзeти використaнням нeгaтивних посилів спeціaльно сіють пaніку і тривогу серед аудиторії читачів. Відтак, маніпулюють свідомістю читачів.
Маніпулювання свідомістю людини – це складова інформаційних війн та частина технології влади, спрямованої на програмування думок і уявлень людей, їх настроїв і навіть психічного стану з метою забезпечення такої їх поведінки, яка потрібна тим, хто володіє засобами маніпуляції.
Жертвою маніпуляції людина може стати лише в тому випадку, якщо вона виступає як її співавтор, співучасник. Тільки якщо людина під впливом одержаних сигналів або відомостей перебудовує свої переконання, думки, настрої, цілі і починає діяти за новою програмою – маніпуляція відбулася. Маніпуляція – це не насильство, а спокуса.
Одна з головних ознак того, що в якийсь момент здійснюється програма маніпуляції свідомістю, полягає у тому, що люди раптом перестають слухати розумні доводи – вони неначе бажають бути обдуреними. Так, глобальні інформаційні потоки, поширюючись у внутрішньому інформаційному просторі держави, впливають на мислення людей, їх певні переконання, як наслідок, є своєрідним закликом до вчинення масових дій, які можуть мати не лише конструктивний характер, а й деструктивний. Доволі часто в глобальному інформаційному просторі застосовуються засоби психологічного впливу, атаки на духовні цінності та культуру населення.
Зауважимо, власне мистецтво ведення інформаційної боротьби та вміння виокремити її основні об’єкти є прерогативами у досягненні переваг у протистоянні між державами, утриманні своєї стратегічної ініціативи та реалізації амбітних інтересів. Загальновідомо, що стійка ідейна переконаність населення, вплив на психологічний стан і поведінку людей здебільшого забезпечуються шляхом використання інформаційної інфраструктури та медійного простору, деструктивний вплив на які має руйнівні наслідки для формування національної свідомості.
Отже, саме завдяки впливу на морально-психологічний стан суспільства і досягається перемога в інформаційно-мережевих війнах. Інформаційно-психологічний вплив – це дія словом, інформацією, спрямованою на свідомість людини. Його часто називають інформаційно-пропагандистською, ідеологічною, психологічною дією.
Доступність інформації, можливість перевірки її істинності та вміння виявляти дезінформацію – єдиний ефективний спосіб боротьби зі спробами маніпулювати свідомістю людей. Жодна контрпропаганда не досягне бажаного результату, якщо її зміст сформульовано двозначно і нечітко. Основним інструментом ведення інформаційно-психологічних війн є інформаційно-психологічна зброя. Інформаційно-психологічна зброя використовується при проведенні інформаційно-психологічних операцій і заходів, які мають за мету:
• викривлення одержуваної керівництвом конкурента (протидіючої сторони) інформації та нав’язування йому неправдивої і беззмістовної інформації, що позбавляє його можливості правильно сприймати події і приймати вірні рішення;
•психологічну обробку соціальних груп (населення в цілому);
• ідеологічні диверсії та дезінформацію;
•підтримання сприятливої громадської думки;
•організацію масових демонстрацій під помилковими гаслами;
•пропаганду і поширення неправдивих чуток.
Інформаційно-психологічна зброя може спрямовуватися на придушення, знищення, дезорганізацію, дезорієнтацію, дезінформацію, дезадаптацію об’єкта впливу; вона може порушувати психічне здоров’я, спонукати до спонтанних, немотивованих, агресивних (чи антисоціальних) дій, спричиняти тимчасові або незворотні зміни в свідомості особистості, а то й повне її самознищення.
Як вже зазначалося вище, перевага в таких війнах надається нелетальним засобам війни, здатним шляхом використання новітніх досягнень психології та механізмів управління їх мотиваціями чинити вплив на великі групи людей, при цьому не завдаючи шкоди життю населення та не руйнуючи об’єкти інфраструктури.
Отже, здійснюється скореговане, тактично прораховане маніпулювання інформаційними потоками в інформаційному просторі, що призводить до руйнування традиційних цінностей у суспільстві. Досить вдалим є формулювання кінцевої мети інформаційно-психологічної війни, наведе американським дослідником Джоном Стейном у книзі “Інформаційна війна”: “Метою такої війни є розум, особливо розум тих, хто приймає ключові рішення з приводу війни і миру, а з військової точки зору розум тих, хто приймає ключові рішення стосовно того, коли і як використовувати наявні сили і можливості стратегічних структур”.
А поки попередні випуски читайте за #Likbez_InfoWAR.

Випуск №9: Інформаційно-психологічні операції

12 липня 2014 року в ефірі “Первого канала” РФ вийшов сюжет, в якому Галина Пишняк, уродженка Західної України, мати і дружина “ополченця” розповіла жахливу історію зі Слов’янська: “Взяли дитину трьох років, хлопчика маленького в трусиках, в футболці, як Ісуса на дошку оголошень прибили. Один прибивав, двоє тримали. Маму тримали. І мама дивилася, як дитина спливає кров’ю. Крики. І ще взяли надрізи зробили, щоб дитина мучилася….. А потім, після того як півтори години дитина мучилася і померла, взяли маму, прив’язали до танка без свідомості і по площі три кола провели. А коло площі – кілометр. ….У нас розповідали бабусі старі, фашисти так не робили. Це група СС “Галичина”. Вони над місцевими знущалися. Жінок ґвалтували і дітей убивали. Відродилися назад…. Росіян немає. Росіяни не воюють. Це звичайні роботяги: шахтарі-трударі повстали, бо вже все…. Ми всі однієї крові. Не треба ділити нас.”.
Цей сюжет став хрестоматійним прикладом інформаційно-психологічної операції РФ в інформаційній війні проти України. Так, через ЗМІ ми дізналися ще багато цікавих історій, які є частинами ІПсО: візитка Яроша; клаптик землі і два раба для військових, які воюють на Донбасі; про побудову концентраційного табору для військовополонених-ополченців в Маріуполі; про те, що хлопців призовного віку знімають з потяга та відправлять служити в Національну гвардію України. Цей список можна продовжувати дуже довго. Так, за допомогою таких «вливань» впливають як на громадян РФ, так і на жителів окупованих територій, які дивляться російські телеканали. Проте існує ще величезна кількість ІПсО, про які ми навіть не здогадуємося. Тому зараз детальніше розглянемо що таке інформаційно-психологічна операція.
У широкому сенсі під інформаційно-психологічною операцією розуміють сплановане використання засобів, форм і методів поширення інформації задля впливу на свідомість і поведінку людини.
Інформаційна війна, власне, складається з комплексу інформаційно-психологічних операцій. Одні сплановані агресором, який за допомогою дезінформації, зміщення чи заміщення акцентів у актуальних дискусіях, залякування, шокування намагається досягти своєї переваги в тих чи інших політичних, фінансово-економічних, соціальних питаннях. Інші ж розробляються для захисту та відповіді на деструктивний вплив.
У вужчому значенні інформаційно-психологічні операції розглядаються як інструмент, «зброя», технологія, що лише супроводжує бойові дії, гарячі фази збройних конфліктів або передує їм. У цьому сенсі вони застосовуються переважно для деморалізації і дезорієнтації противника чи, навпаки, зміцнення морального духу населення. Таким чином, інформаційно-психологічні операції – обов’язкова складова війни.
Однак пам’ятаймо, що вони цілком можуть розроблятися й проводитися і в мирний час. Такі операції складаються з політичних, військових та ідеологічних заходів, мета яких – зміна поведінкових і емоційних установок певних груп людей та окремих осіб з тих чи тих питань у бажаному напрямку. Інформаційні операції використовуються як один із напрямів політики національної безпеки провідних країн світу. У межах інформаційно-психологічної операції може бути проведено кілька акцій інформаційного впливу.
Отже, інформаційно-психологічна операція – це розробка і реалізація за продуманим планом інформаційно-психологічних впливів на життєві установки та поведінку людей для досягнення заздалегідь визначених цілей, зазвичай – прийняття якихось управлінських рішень.
Основне завдання ІПсО полягає в маніпулюванні масовою свідомістю з такими цілями, як, наприклад: внесення в суспільну свідомість і свідомість окремих людей визначених ідей і поглядів; дезорієнтація людей та їхня дезінформація; ослаблення усталених переконань людей, основ суспільства; залякування мас.
Ведучи мову про завдання інформаційних операцій слід зазначити: їхня реалізація не завжди може приводити до прогнозованих наслідків. Така природа віртуальних впливів. Тобто нереально врахувати всі соціальні, політичні, релігійні, історичні, економічні, психологічні, ментальні, культурні чинники, а також особливості сприймання інформації різними за національною належністю, віком, соціальним становищем та іншими характеристиками аудиторіями. Таким чином, неможливо точно передбачити ефект впливу, оскільки він залежить від безлічі не лише об’єктивних, а й суб’єктивних факторів, а також швидко змінюваної політичної кон’юнктури. Також потрібно враховувати і такий фактор, як наявність «імунітету» до певних інформаційних впливів у певному соціальному середовищі.
Дуже часто інформаційні впливи використовують механізми “вірусного маркетингу”, наприклад, у вигляді чуток, коли сенсаційно подана дезінформація поширюється з величезною швидкістю. Саме «імунна система» протидіє подібним інформаційним операціям. Дуже часто з імунною системою суспільства ототожнюють державу, яка покликана безпеку всього суспільства. Таким чином, ефект від виконання запланованих завдань у межах інформаційних операцій часто буває негативним, непередбачуваним, непомітним до певного часу, таким, що потребує оперативного коригування.
Канали впливу, використовувані від найдавніших часів і дотепер для реалізації інформаційних операцій дуже різноманітні: від оприлюднення і поширення листівок, плакатів до трансляції на багатомільйонну аудиторію промов політиків і лідерів думок, коментарів експертів, новин через програми телерадіомовлення та інтернет-ресурси, соціальні мережі. До основних видів інформаційно-психологічних операцій відносять наступальні та оборонні. Хоча на практиці більшість ІПсО є змішаними.
За метою і спрямованістю розрізняють також інформаційно-психологічні операції, які націлені:
• на прийняття потрібних агресорові управлінських рішень;
• на компромат;
• на пошкодження, виведення з ладу;
• на дестабілізацію політичної чи економічної ситуації.

Сьогодні найпопулярнішими методами, які застосовуються в межах інформаційно-психологічних операцій, є дезінформація, психологічний тиск, розповсюдження чуток, диверсифікація громадської думки.
З інформаційно-психологічними операціями ознайомилися, а вже у п’ятницю поговоримо про маніпуляцію та її вплив на свідомість мас.
А поки попередні випуски читайте за #Likbez_InfoWAR.

Випуск №8. Взаємозв’язок інформаційної зброї з іншими видами комунікативного впливу

Інформаційна війна – це явище, яке розвивається та трансформується під впливом інформаційних технологій. Так, відбувся істотний перехід від роботи з мирним населенням, що було характерним для інформаційних технологій в минулому, до роботи з військовослужбовцями, коли інформація сама по собі стала небезпечною зброєю. Мирні технології були спрямовані на воєнні цілі, хоча зазвичай все відбувалось навпаки: те, що розроблялось для військових, застосовувалось в мирних цілях.
Сучасні підходи до інформаційних війн базуються на двох можливостях: одна визнає первинність об’єкту реального світу, а інша – робить первинною інформацію та визнає об’єкт вторинним. Перший підхід можна назвати стандартною інформаційною війною, а другий – стратегічною інформаційною війною.
Ці підходи є близькими до розмежування використання інформації у військовій справі та істинно інформаційній війні. У першому випадку інформація є вторинною, в другому – первинною. В першому випадку одна країна обробляє інформацію швидше, тим самим може ввести в оману прилади противника. За рахунок цього певного інформаційного домінування, досягнутого в конкретній точці простору та часу, досягається виграні у військовій сфері. В другому випадку завдання вирішує виключно інформація, і військова сфера вже не застосовується.
Спробуємо з’ясувати, що нового несе інформаційна зброя і на які вже існуючі параметри впливу вона спирається. Треба підкреслити, що мова йдеться про дійсно інформаційну зброю, а не про контекст її використання у війні інформаційного століття.
Існують ще дві динамічні константи, які підлягають певній варіативності: “безпечний – небезпечний” та “свій – чужий”. Зміна у воєнному інструментарії порушує співвідношення безпечних і небезпечних об’єктів. Так, завдяки виникненню авіації стають доступними внутрішні цілі (міста, індустріальні об’єкти), знімається значимість константи відстані”.
Розмежування “свій – чужий” завжди мало значення для воєнного мистецтва. Так, в минулому для військових істотне значення мала форма одягу, що відрізнялася одна від одної. Сьогодні розпізнавання “свій – чужий” існує для літака. Інформаційна зброя долає цю константу, і, взагалі, занижує значимість усіх вищенаведених постійних величин. Тому виникає питання – що саме буде константою для війни майбутнього? Адже попередні константи були певними межами, які створювало середовище.
Обмежувачі з реальної ситуації присутні й в міркуваннях аналітиків. Воєнні практики дуже сильно прив’язані до конкретики об’єкту, який вони аналізують.
Наприклад, інформаційна складова російсько-української війни показала невідповідність комунікативних потоків: українські спеціалісти були зорієнтовані на Інтернет-простір, а населення – на телебачення. Це дуже чіткий та двозначний висновок. Теоретики інформаційної війни можуть виходити на обмежувачі більш загального плану, розробляючи фундаментальні якості інформаційної зброї.
Обмеження чисто фізичного порядку, пов’язані з об’ємом та можливостями пам’яті, має також усна та письмова комунікація. Усне повідомлення має бути невеликим за обсягом, щоб мати можливість оброблятись та зберігатись у пам’яті, хоча письмове повідомлення вже так не обмежується.
Сформулюємо чотири “аксіоми” інформаційної війни, на яких сьогодні базується її застосування:
– інформаційна війна ведеться як до, так і після звичайної війни, в ряді випадків може її замінювати;
– початковий період звичайної війни характеризується максимальною інтенсивністю війни інформаційної, оскільки вона спрямована на руйнування інформаційних об’єктів, тобто виконує ніби традиційні функції;
– інформаційна війна завжди виявляється об’єктом впливу з запізненням, яке дає змогу тому, хто її почав, отримати всі переваги “першого удару”, через її принципово асиметричний характер інформаційної зброї;
– інформаційна війна в аспекті психологічних операцій будується шляхом надання емоційному аргументу, як такому, що несе більшу впливову силу, раціонального характеру, оскільки всі ми вважаємо себе раціональними істотами.
Інформаційна зброя може руйнувати один з основних результатів нашої цивілізації – синхронізацію будь-якого суспільства. Мова йде не стільки про синхронність в аспекті використання часу, а про породження єдиних інтерпретацій подій, що відбуваються. Усі позитиви, які дає інформація військовому командиру сьогодні, багато в чому пов’язані з досягненням синхронності. Час бою і час прийняття рішень починають майже співпадати, віддання наказу та його отримання відбуваються одночасно, можуть бачити одну і ту саму інформацію тощо. Відповідно, асинхронізація цих самих процесів у противника може привести до зупинки його бойових дій.
Комунікація направлена на синхронізацію як суспільства в цілому, так і його окремих сегментів (в тому числі воєнних). Тому і інформаційна зброя спрямована на десинхронізацію, наприклад, процесів управління. Сьогодні країни СНД істотним чином стали асинхронними, оскільки суспільство не має єдиної точки зори ні на події минулого, ні на події теперішнього. Звідси і відсутність національної ідеї, яка могла б служити таким же синхронізатором в майбутньому. Природно, що більш оптимальним варіантом для будь-якої системи є синхронна поведінка її складових. Найбільшого значення це набуває для армії та інших воєнізованих сегментів суспільства.
Школа синхронізує точку зору на світ і породжує людей з близькими інтерпретаціями його влаштування. В цій ролі виступає і релігія, але у всіх цих випадках саме комунікація є засобом створення такої синхронізації.
Уже у середу поговоримо про інформаційно-психологічні операції і їх вплив на суспільну свідомість.
А поки попередні випуски читайте за #Likbez_InfoWAR.

Випуск №7: Методи застосування інформаційної зброї (3 частина)

Випуск №7: Методи застосування інформаційної зброї (3 частина)

Маємо останній випуск на тему методів застосування інформаційної зброї в публічному просторі.
Відзначимо, що наступні методи нічим не поступаються тим, які були подані у попередніх двох випусках.
Метод “хибної ідентифікації”. Його метою є ототожнення споживача інформації з запропонованим йому “героєм”. Він спирається на вчення З. Фрейда про неврози та полягає у підміні власного “Я” чужим, який в даному випадку сприймається через канал ЗМІ. Взагалі ідентифікація – процес широко досліджений в загальній та соціальній психології.

Метод використання хронологічної інформації. В суспільній свідомості і минуле, і теперішнє мають свої функції, оскільки людина в житті спирається не тільки на те, що має в теперішньому, але й на минуле, закладене в підсвідомості. Історичне минуле є основою народу як єдиної спільноти. Використання хронологічної інформації в інформаційній війні має ряд специфічних прийомів:

– підміна проблем сучасності історичним минулим. Причому з минулого вибирається те, що є вигідним.

Цей прийом активно застосовується офіційною владою путінської Росії – культом «вєлікой побєди» забивають інформаційний простір, відволікаючи увагу населення від щоденних проблем з цінами, комуналкою тощо. Опонентів Путіна постійно намагаються ототожнити з опонентами Радянського Союзу під час Другої світової війни (наприклад, так в РФ чинять щодо України);

– проектування сучасних проблем у минуле, коли, виходячи з інтересів сьогодення, вишукуються історичні аргументи, які підтверджують точку зору, що пропонується. Цей прийом є дуже ефективним, якщо необхідно посіяти ворожнечу між народами.

Приклад – це сучасна політика Кремля щодо України, ряду країн Європи, США, а також щодо НАТО;

– прийом зміни “героїв” минулого полягає в інформаційній моральній ліквідації всіх героїв та видатних людей минулого, які були гордістю народу, та заміна їх справжніми зрадниками та нікчемами. При цьому частина героїв оголошувалася негідниками та вбивцями.

Прикладом може бути вояки Української повстанської армії, яких спочатку намагалися знищити фізично, а потім в очах українців радянська влада намагалася виставити їх як зрадників та вбивць.

Ефективність цих прийомів аргументується тим, що менталітет народу формується на базі історичної пам’яті. Її знищення означає створення маси людей без минулого, які мають інтереси лише в задоволені своїх потреб.

В інформаційній війні важливо використовувати механізми безпосереднього впливу на процеси мислення. Абстрактне мислення здійснюється через символи, з допомогою яких людина опосередковано аналізує зовнішній світ. Так, постає новий метод – підміни символів. Зміст методу полягає не в заміні самих символів, а в зміні внутрішнього змісту понять. Будь-які намагання знищити символи, заздалегідь приречені на невдачу, тому що подолати символи можна лише символічно. Оскільки людина вже не протистоїть реальності безпосередньо, то фізична реальність немов віддаляється по мірі зростання символічної реальності людини.

Метод створення “політичних міфів”. Один з найбільш дієвих методів впливу інформаційної зброї полягає в розчленуванні явища, відокремленні істинних, але одиничних фактів, та ототожненні їх з самим явищем, тобто створенні на основі істинних фактів неправдивої інформаційної структури. Складні утворення такого типу носять назву «політичні міфи». Прикладом може бути міф «про рятівника-месію». Кандидат, навколо якого створюється цей міф, сприймається людина як нове обличчя у владі, що, за умови приходу її до влади, зможе вивести країну з кризи або складного становища та не буде мати корупційної складової у своїй діяльності. Цей міф ґрунтується на архетипі «героя».
Як приклад в передвиборчій ситуації в України можна навести обігрування постаті Володимира Зеленського як кандидата в президенти.

З методами ознайомилися, а вже у понеділок обговоримо як пов’язані інформаційна зброя та інші види комунікативного впливу.
А поки попередні випуски читайте за #Likbez_InfoWAR.

№6. Методи застосування інформаційної зброї (2 частина)

В попередньому випуску ми почали обговорювати методи застосування інформаційної зброї в інформвійні. Зараз маємо наступну порцію. І це ще не кінець. Так-так, методів в арсеналі професіоналів є настільки багато, що вмістити всіх в один матеріал не виходить.
Так, як існують ще інші методи та прийоми впливу, але всі вони в тому чи іншому вигляді базуються на зазначених трьох основних методах, які реалізуються з допомогою ЗМІ (про три основні розповідали в попередньому випуску).
Розглянемо докладніше існуючі на сьогодні методи впливу інформації на свідомість людини.
– Метод великої брехні – один з трьох ефективних методів путінської та гітлерівської пропаганди. Гітлер свого часу писав за цей метод: “Здатність мас до сприйняття досить обмежена, їх розуміння – незначне, а от забудькуватість надмірно велика… Тільки того, хто тисячі разів буде повторювати поняття, маси запам’ятають. Якщо обманювати, то обманювати нахабно: у велику брехню більш охоче вірять, ніж у малу…у випадку будь-якої невдачі необхідно відразу ж шукати ворогів. Якщо їх нема, треба вигадати. Більша брехня дає виграш у часі, а потім про неї ніхто не згадає».

– Метод використання обмеженості сприйняття людей, який також з успіхом застосовувався Гітлером. Він виходить з того, що здатність людей до переробки великого обсягу даних обмежена, тобто надлишкову інформацію вони сприймають як шум. Тому справді важливу роль відіграють прості формулювання, повторення, закріплення певного набору положень.

– Метод залучення “стадного” почуття людини. Цей метод гітлерівської пропаганди заснований на прямій реалізації закону автосинхронізації – “стадне” почуття приналежності людини до певної суспільної групи, закладене у підсвідомості, стимулює моду, синхронізацію дій, підкорення лідерам. На основі цього методу можна з успіхом пропагувати будь-які теорії: релігійні, соціальні, расову. Важливо підкреслити, що ефективність вище наведених трьох методів, є особливо високою в нестаціонарних умовах, за умови наявності подій, що швидко змінюються. Зрештою, в будь-яких випадках впливу на свідомість людей є присутній чинник сумніву та бажання перевірити. Тому всі ці методи і дають ефект тільки на обмежений час.

– Метод напівправди є дуже ефективним при інформаційному впливі в статичних умовах, оскільки в цьому випадку відправлення заздалегідь невірної інформації є невигідним. Відповідно до цього методу, негативні сторони явища ототожнюються з самим явищем. Так, наприклад, телерепортажі про події, які треба представити в негативному світлі, несуть в собі елемент документальності, але увага зосереджується на кадрах, які вихоплюють з натовпу обличчя недолугих, безглузді лозунги, хоча б вони і були в мінімальній кількості. При професійному монтажі кадрів для багатомільйонної аудиторії можна створити враження про подію, яке по суті протилежне реальності. Для будь-якого впливу в існуючих умовах необхідною є присутність правди та її певне дозування. На цьому тлі можуть надходити і необхідні порції невірних даних.

– Метод “інформаційної лавини” є основним методом впливу ЗМІ. Він полягає в одночасному поширенні суджень, які суперечать одне одному та взаємовиключають одне одного. Ці судження ускладнюють адекватну орієнтацію та породжують апатію, соціальну дезорієнтацію, провокують неспроможність критикувати. Найбільше враження здійснює не аргументований аналіз, а впевнене ствердження, хай і без доведення.

– Метод “відмивання інформації” показав себе достаньо дієвим по застосуванню до суспільства натовпу та експертів. Суть його полягає в тому, що для приховування самого джерела інформації, вона таємно підкидається певному експерту з певного питання чи ЗМІ, а потім, посилаючись вже на нього, як на джерело, максимально тиражується. При чому посилання на “абсолютні авторитети” діють магічно на суспільство.

– Метод “відділення фактів від думок” належить до великого арсеналу методів пропагандистського маніпулювання свідомістю. Він здійснюється, як правило, шаблонно: спочатку – потік фактів, некоментованої інформації, потім – аналітичний огляд найбільш істотних, з точки зору комунікатора, актуальних проблем. Сам по собі такий структурний підхід до організації матеріалу є досить виправданим. Але важливо, зустрічаючись з ним на практиці, мати на увазі маніпулятивні можливості, бо саме застосування даного методу реалізує прагнення до створення в аудиторії ілюзії максимальної об’єктивності журналістської інформації. Потік фактів-повідомлень повинен створити у реципієнта уявлення про “моделювання цінності одного об’єкту або інформації – поширити (перенесе те, що знаходиться в центрі актуальних пропагандистських ЗМІ, організовану пропагандистську акцію освітити «променями слави»). Так, американські ЗМІ з подачі Білого дому висвітлювали приязне ставлення президента Дж. Кеннеді до його досить ординарного наступника Л. Джонсона. В спеціально створених політико-рекламних фільмах підкреслювалась їх духовна близькість, співпадіння позицій з різних питань. В дійсності ж, як стверджують дослідники, все було якраз навпаки: взаємна неприязнь, недовіра, розходження позицій.

– Метод “випереджуючої (чи неперевіреної) версії” полягає в прагненні повідомити масовій аудиторії про факт, подію, її трактування обов’язково, в першу чергу, не особливо турбуючись при цьому про правдивість повідомлення, його відповідність реальності. Цей метод спирається на вивчені психологією механізми засвоєння інформації, які в значній мірі залежать від первинного сприйняття. Будь-які поправки, змінена трактовка чи навіть категоричне спростування, які слідують за хибним повідомленням, по-перше, доходять лише до частини масової аудиторії, а по-друге, досить важко змінити думку, яка вже виникла в споживача інформації.

– Метод “семантичної підміни стереотипів” схожий з методом створення політичних міфів, хоча розрахований на виконання самостійних функцій. Такий метод базується на припущенні, що знання масової аудиторії про зміст основних ідеологічних, політичних та інших понять є неповним, недостатнім чи недостовірним, що вона неповністю розуміє справжню їх сутність та значення. Тобто справжній зміст тут часто ставиться з ніг на голову. Тому, скажімо, якщо припустити ситуацію, що інформаційний потік направиться одночасно до аудиторій різної соціокультурної, політичної орієнтації, то виникнуть неминучі різночитання одних і тих самих понять, часом діаметрально протилежні.

Цікаво? Це ще не всі методи. Наступний випуск також буде присвячений методам. Дочекайтеся – вже у цю п’ятницю буде продовження!
А поки попередні випуски читайте за #Likbez_InfoWAR.

Випуск №3 проекту “Likbez: інформація як зброя”: Інформація як зброя в інформаційній війні

Соратник Гітлера А.Шпеєр на Нюрнберзькому процесі заявив, що за допомогою таких технічних засобів, як радіо і гучномовці, у вісімдесяти мільйонів людей було відібрано самостійне мислення. Пройшло 75 років і майже нічого не змінилося, за винятком того, що зараз головну скрипку в інформаційній війні грають не радіо і гучномовці, а телебачення та мережа «Інтернет». Тому можна сказати, що інформаційна зброя — це використання інформаційних технологій та інформації для руйнівного впливу на інформаційні системи і менталітет противника через усі доступні нам ресурси — телебачення та інтернет.
Так, у порівнянні зі звичайною, інформаційна зброя має цілу низку нових особливостей. Наприклад, інформаційна зброя має яскраво виражений наступальний характер, оскільки ефект інформаційного удару закладений в її превентивності. Наступальний характер інформаційної зброї багато в чому визначає обличчя інформаційної війни та дозволяє відразу визначити інформаційного агресора.
Вельми інноваційним чинником є та обставина, що довгострокова ефективність інформаційної зброї багато в чому пропорційно обернена до її агресивності: чим м’якіші та «гуманітарніші» методи інформаційного впливу, тим більш вони підступні та руйнівні в історичній перспективі. Комп’ютерні віруси діють безпосередньо й агресивно, але їх можна досить швидко та ефективно знешкодити. Вплив на емоції, почуття і думки людей підступно і непомітно руйнує соціум зсередини, і ці руйнування часто непоправні. Тому важливим фактором застосування інформаційної зброї є принцип її таємного, непомітного використання.
Нарешті серйозною перевагою інформаційної зброї багато експертів вважають її відносну дешевизну в порівнянні з іншими видами озброєнь, оскільки в неї не треба вкладати енергію для знищення противника. Передбачається, що противник має всі необхідні засоби для власного знищення, тому ефективність застосування інформаційної зброї полягає в тому, щоб «допомогти» противнику спрямувати наявні у нього засоби проти самого себе — створити ефект саморуйнування.
Наступний випуск присвятимо класифікації інформаційної зброї та на прикладах пояснимо як вона діє на реципієнта.
#Likbez_InfoWAR

“Істинно тотальна війна – це війна за допомогою інформації”

М. Маклюен,  американський дослідник ввів у науковий обіг поняття “інформаційна війна”.

Розпочинаємо новий проект – «Likbez: Інформація як зброя». Так, щодня на сторінці у Фейсбук (https://www.facebook.com/ukrstratigic/) та на офіційному сайті Української стратегічної ініціативи (….) будуть публікуватися  матеріали, що розкриватимуть сутність інформаційної війни, принципи ведення, її завдання, класифікація інформаційної зброї, особливості та методи її застосування.

Ще понад 150 років тому рейсхканцлер Німеччини Отто фон Бісмарк говорив, що війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики. Так на сучасному етапі поняття війни набуває різноманітних значень. Розмиваються межі тої об’єктивної реальності, яку це поняття повинно відображати. Взагалі справжня війна – це організовані воєнні дії одних політичних суб’єктів проти інших для досягнення певних політичних цілей. Засоби воєнних дій змінюються, питома вага збройної боротьби та кровопролиття може істотно зменшитись, але все це залишається тими ознаками, які дають змогу відрізняти війну від миру, тобто невоєнних форм боротьби. До таких війн належить інформаційна війна.

Продовжити читання ““Істинно тотальна війна – це війна за допомогою інформації””

ЩОДО ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

(через призму імпорту електроенергії з РФ)

Верховна Рада прийняла ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України у сфері використання ядерної енергії» № 107-IX від 18.09.2019 народного депутата від ПП  “Слуга народу” Андрія Геруса, згідно якого був дозволений імпорт електроенергії з Росії та Білорусі в об’єднану енергетичну систему (ОЕС) України на умовах двосторонніх контрактів. Імпорт е/е з РФ на ринок “на добу наперед”[1] був дозволений і до цього, але не здійснювався. Перші комерційні поставки електроенергії з Росії в ОЕС України почалися з початку жовтня 2019 р.

18 вересня 2019 року Верховна Рада схвалила правку народного депутата Андрія Геруса до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України у сфері використання ядерної енергії», дозволивши купувати за двосторонніми договорами електроенергію у країн, які не є членами Європейського енергетичного співтовариства.

4 грудня 2019 року Верховна Рада схвалила у другому читанні Проект Закону №2233, який, серед іншого, забороняє імпорт електроенергії із Росії за двосторонніми договорами.

12 грудня 2019 року  Верховна Рада відхилила Проект Постанови про скасування рішення Верховної Ради України від 04.12.2019 року про прийняття у другому читанні та в цілому як закону проекту Закону України про внесення змін до Закону України “Про ринок електричної енергії”, який забороняє імпорт за двосторонніми договорами електричної енергії з Росії.

Слід зауважити, що 12 грудня 2019 року законопроект № 2233-П отримав цілковиту підтримку  депутатів фракції  політичної партії “СЛУГА НАРОДУ” – “За” проголосували 233 депутати.

Таким чином, прийнятий парламентом Проект Закону України про нібито заборону імпорту електроенергії РФ не привів до припинення імпорту, оскільки там збережена можливість для поставки на ринок “на добу вперед”.

Продовжити читання “ЩОДО ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ”