№6. Методи застосування інформаційної зброї (2 частина)

В попередньому випуску ми почали обговорювати методи застосування інформаційної зброї в інформвійні. Зараз маємо наступну порцію. І це ще не кінець. Так-так, методів в арсеналі професіоналів є настільки багато, що вмістити всіх в один матеріал не виходить.
Так, як існують ще інші методи та прийоми впливу, але всі вони в тому чи іншому вигляді базуються на зазначених трьох основних методах, які реалізуються з допомогою ЗМІ (про три основні розповідали в попередньому випуску).
Розглянемо докладніше існуючі на сьогодні методи впливу інформації на свідомість людини.
– Метод великої брехні – один з трьох ефективних методів путінської та гітлерівської пропаганди. Гітлер свого часу писав за цей метод: “Здатність мас до сприйняття досить обмежена, їх розуміння – незначне, а от забудькуватість надмірно велика… Тільки того, хто тисячі разів буде повторювати поняття, маси запам’ятають. Якщо обманювати, то обманювати нахабно: у велику брехню більш охоче вірять, ніж у малу…у випадку будь-якої невдачі необхідно відразу ж шукати ворогів. Якщо їх нема, треба вигадати. Більша брехня дає виграш у часі, а потім про неї ніхто не згадає».

– Метод використання обмеженості сприйняття людей, який також з успіхом застосовувався Гітлером. Він виходить з того, що здатність людей до переробки великого обсягу даних обмежена, тобто надлишкову інформацію вони сприймають як шум. Тому справді важливу роль відіграють прості формулювання, повторення, закріплення певного набору положень.

– Метод залучення “стадного” почуття людини. Цей метод гітлерівської пропаганди заснований на прямій реалізації закону автосинхронізації – “стадне” почуття приналежності людини до певної суспільної групи, закладене у підсвідомості, стимулює моду, синхронізацію дій, підкорення лідерам. На основі цього методу можна з успіхом пропагувати будь-які теорії: релігійні, соціальні, расову. Важливо підкреслити, що ефективність вище наведених трьох методів, є особливо високою в нестаціонарних умовах, за умови наявності подій, що швидко змінюються. Зрештою, в будь-яких випадках впливу на свідомість людей є присутній чинник сумніву та бажання перевірити. Тому всі ці методи і дають ефект тільки на обмежений час.

– Метод напівправди є дуже ефективним при інформаційному впливі в статичних умовах, оскільки в цьому випадку відправлення заздалегідь невірної інформації є невигідним. Відповідно до цього методу, негативні сторони явища ототожнюються з самим явищем. Так, наприклад, телерепортажі про події, які треба представити в негативному світлі, несуть в собі елемент документальності, але увага зосереджується на кадрах, які вихоплюють з натовпу обличчя недолугих, безглузді лозунги, хоча б вони і були в мінімальній кількості. При професійному монтажі кадрів для багатомільйонної аудиторії можна створити враження про подію, яке по суті протилежне реальності. Для будь-якого впливу в існуючих умовах необхідною є присутність правди та її певне дозування. На цьому тлі можуть надходити і необхідні порції невірних даних.

– Метод “інформаційної лавини” є основним методом впливу ЗМІ. Він полягає в одночасному поширенні суджень, які суперечать одне одному та взаємовиключають одне одного. Ці судження ускладнюють адекватну орієнтацію та породжують апатію, соціальну дезорієнтацію, провокують неспроможність критикувати. Найбільше враження здійснює не аргументований аналіз, а впевнене ствердження, хай і без доведення.

– Метод “відмивання інформації” показав себе достаньо дієвим по застосуванню до суспільства натовпу та експертів. Суть його полягає в тому, що для приховування самого джерела інформації, вона таємно підкидається певному експерту з певного питання чи ЗМІ, а потім, посилаючись вже на нього, як на джерело, максимально тиражується. При чому посилання на “абсолютні авторитети” діють магічно на суспільство.

– Метод “відділення фактів від думок” належить до великого арсеналу методів пропагандистського маніпулювання свідомістю. Він здійснюється, як правило, шаблонно: спочатку – потік фактів, некоментованої інформації, потім – аналітичний огляд найбільш істотних, з точки зору комунікатора, актуальних проблем. Сам по собі такий структурний підхід до організації матеріалу є досить виправданим. Але важливо, зустрічаючись з ним на практиці, мати на увазі маніпулятивні можливості, бо саме застосування даного методу реалізує прагнення до створення в аудиторії ілюзії максимальної об’єктивності журналістської інформації. Потік фактів-повідомлень повинен створити у реципієнта уявлення про “моделювання цінності одного об’єкту або інформації – поширити (перенесе те, що знаходиться в центрі актуальних пропагандистських ЗМІ, організовану пропагандистську акцію освітити «променями слави»). Так, американські ЗМІ з подачі Білого дому висвітлювали приязне ставлення президента Дж. Кеннеді до його досить ординарного наступника Л. Джонсона. В спеціально створених політико-рекламних фільмах підкреслювалась їх духовна близькість, співпадіння позицій з різних питань. В дійсності ж, як стверджують дослідники, все було якраз навпаки: взаємна неприязнь, недовіра, розходження позицій.

– Метод “випереджуючої (чи неперевіреної) версії” полягає в прагненні повідомити масовій аудиторії про факт, подію, її трактування обов’язково, в першу чергу, не особливо турбуючись при цьому про правдивість повідомлення, його відповідність реальності. Цей метод спирається на вивчені психологією механізми засвоєння інформації, які в значній мірі залежать від первинного сприйняття. Будь-які поправки, змінена трактовка чи навіть категоричне спростування, які слідують за хибним повідомленням, по-перше, доходять лише до частини масової аудиторії, а по-друге, досить важко змінити думку, яка вже виникла в споживача інформації.

– Метод “семантичної підміни стереотипів” схожий з методом створення політичних міфів, хоча розрахований на виконання самостійних функцій. Такий метод базується на припущенні, що знання масової аудиторії про зміст основних ідеологічних, політичних та інших понять є неповним, недостатнім чи недостовірним, що вона неповністю розуміє справжню їх сутність та значення. Тобто справжній зміст тут часто ставиться з ніг на голову. Тому, скажімо, якщо припустити ситуацію, що інформаційний потік направиться одночасно до аудиторій різної соціокультурної, політичної орієнтації, то виникнуть неминучі різночитання одних і тих самих понять, часом діаметрально протилежні.

Цікаво? Це ще не всі методи. Наступний випуск також буде присвячений методам. Дочекайтеся – вже у цю п’ятницю буде продовження!
А поки попередні випуски читайте за #Likbez_InfoWAR.