ЩОДО ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

(через призму імпорту електроенергії з РФ)

Верховна Рада прийняла ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України у сфері використання ядерної енергії» № 107-IX від 18.09.2019 народного депутата від ПП  “Слуга народу” Андрія Геруса, згідно якого був дозволений імпорт електроенергії з Росії та Білорусі в об’єднану енергетичну систему (ОЕС) України на умовах двосторонніх контрактів. Імпорт е/е з РФ на ринок “на добу наперед”[1] був дозволений і до цього, але не здійснювався. Перші комерційні поставки електроенергії з Росії в ОЕС України почалися з початку жовтня 2019 р.

18 вересня 2019 року Верховна Рада схвалила правку народного депутата Андрія Геруса до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України у сфері використання ядерної енергії», дозволивши купувати за двосторонніми договорами електроенергію у країн, які не є членами Європейського енергетичного співтовариства.

4 грудня 2019 року Верховна Рада схвалила у другому читанні Проект Закону №2233, який, серед іншого, забороняє імпорт електроенергії із Росії за двосторонніми договорами.

12 грудня 2019 року  Верховна Рада відхилила Проект Постанови про скасування рішення Верховної Ради України від 04.12.2019 року про прийняття у другому читанні та в цілому як закону проекту Закону України про внесення змін до Закону України “Про ринок електричної енергії”, який забороняє імпорт за двосторонніми договорами електричної енергії з Росії.

Слід зауважити, що 12 грудня 2019 року законопроект № 2233-П отримав цілковиту підтримку  депутатів фракції  політичної партії “СЛУГА НАРОДУ” – “За” проголосували 233 депутати.

Таким чином, прийнятий парламентом Проект Закону України про нібито заборону імпорту електроенергії РФ не привів до припинення імпорту, оскільки там збережена можливість для поставки на ринок “на добу вперед”.

Продовжити читання “ЩОДО ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ”

Рух до членства в НАТО: інтеграція чи імітація?

Публікуємо аналітичну статтю про рух України до членства в НАТО. Статтю ексклюзивно підготували експерти Української стратегічної ініціативи (УСІ) спеціально для читачів сайту міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm. Дослідники оцінили як виконувалася Річна національна програма під егідою комісії Україна-НАТО на 2019 рік.
https://www.facebook.com/ukrstratigic/posts/2999618643407166?__tn__=K-R

26 травня Президент В. Зеленський підписав указ про Річну національну програму під егідою комісії Україна-НАТО на 2020 рік. В зв’язку з цим доречно дати оцінку реалізації РНП за 2019 рік, проаналізувати, наскільки успішно реалізовувалася ця програма і наскільки ми наблизилися до членства в Північноатлантичному Альянсі.

Розділ І: ПОЛІТИЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ПИТАННЯ
“Біла книга”
Тут особливого прориву непомітно. Що говорити, якщо досі не оприлюднено «Білу книгу» Міністерства оборони України за 2019 рік (примітка редакції — Біла книга України — щорічне видання Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України. Видається з 2005 року українською та англійською мовами). Не помітно підвищення ефективності антикорупційних органів та незалежних контролюючих інституцій з метою зменшення корупційних ризиків у діяльності сил оборони. Взагалі, не зрозуміло як буде МОУ проводити реформи у відповідному напрямку: проектний офіс реформ МО ліквідовано, та й він і так майже не діяв за часів Зеленського. Поки кволими виглядають рухи в напрямку зменшення корупційних ризиків у сфері публічних закупівель шляхом подальшого забезпечення їх прозорості і конкурентності – владний законопроект про державні оборонні закупівлі досі не прийнято в цілому (при цьому, він має низку критичних зауважень з боку західних партнерів України).

Боротьба з корупцією
За минулий рік Конституційним судом України було визнано неконституційними статті в ККУ щодо відповідальності за незаконне збагачення, що, в свою чергу, викликало негативну реакцію у західних партнерів України. Але Верховна Рада IX скликання прийняла закон про незаконне збагачення в новій редакції.

Виборче законодавство
Минулого року було нарешті ухвалено новий Виборчий кодекс, який в цілому відповідає очікуванням євроатлантичної спільноти. Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ та Венеціанська комісія досить схвально оцінили цей кодекс, звичайно, є певні побажання від західних партнерів, і поки що українська сторона веде постійний діалог з цього питання. Тим не менше викликають тривогу можливі зміни у виборчому законодавстві «під вибори в ОРДЛО», які просуває Голова Офісу Президента Андрій Єрмак.

Щодо системи державного управління, то тут Президентом окреслено напрямок на покращення електронного урядування («держава в смартфоні»), створення електронних реєстрів. Цьому може посприяти створене новою владою профільне міністерство. Також ефективно впроваджується курс «100 чемпіонів» для управлінців, за сприяння НАТО проводяться тренінги для різних професійних категорій населення.

Щодо децентралізації
В цьому напрямку є помітний регрес. Можна говорити про невиконання на даному етапі задач, окреслених РНП-2019. Наприклад, в задачі створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для здійснення органами місцевого самоврядування власних і делегованих повноважень ми бачимо навіть не просідання, а відступ від деяких завоювань реформи децентралізації. Місцеві громади скаржаться на «викачку» фінансів на потреби державного бюджету. Процес створення територіальних громад пригальмовано, хоча, наприклад, попередній уряд О.Гончарука намагався формувати пропозиції для реалізації поставлених цим пунктом цілей. Також викликає занепокоєння ідея команди президента закріпити децентралізацію в Конституції, хоча РНП-2019 цього не вимагала.

Свобода слова
Тут так само немає ніякого прогресу. На даному етапі щось виконується в напрямку налагодження мережі суспільного мовлення. Щодо інших пріоритетів – то лише негативні тенденції, особливо враховуючи перевірки каналів «Прямий», «Еспресо», опозиційно налаштованих до влади. Ця ціль РНП-2019 не виконана.

Судова система
Поки що владою зроблено багато, щоб ця ціль не була виконана. Адже реформа Верховного суду (її ще називають «портновською») суперечить принципам, прийнятним для євроатлантичної спільноти. Хоча є і позитивні моменти – наприклад, запрацював вищий антикорупційний суд.

Прокуратура
Західні партнери пов’язували реалізацію цієї задачі з попереднім складом прокуратури. Дійсно, були просування в плані реформування органів прокуратури, зокрема, прокуратура була позбавлена функції ведення слідства. Зі зміною команди в Офісі Генпрокурора реформування поставлено на паузу.

Стратегічна мета
Якщо загалом говорити про СТРАТЕГІЧНУ МЕТУ 1.4. Створення сучасної ринкової економіки, то її реалізація є, напевне, найгіршою серед усіх цілей, поставлених РНП-2019. І справа не лише в корегуванні економічної політики держави, спричиненої епідемією COVID-19.

Особливо треба зупинитися на СТРАТЕГІЧНІЙ МЕТІ 1.6. Забезпечення фундаментальних національних інтересів України.

Отже, ЦІЛЬ 1.6.1. Набуття членства в НАТО. В РНП-2019 щодо цього сказано наступне:

До кінця 2020 року планується:

забезпечення підготовки України до набуття членства в НАТО.
Перманентно відбувається.

отримання запрошення стосовно участі України у Плані дій щодо членства в НАТО;
Не виконано.

продовження політичного діалогу та розширення практичного співробітництва України з НАТО у сферах безпеки і оборони;
Періодично відбувається.

використання в повному обсязі механізмів співпраці між Україною та НАТО, передбачених Комплексним пакетом допомоги НАТО для України, Трастовими фондами НАТО, Платформою Україна – НАТО з вивчення досвіду протидії гібридній війні в Україні, іншими програмами допомоги та взаємодії.
Загалом відбувається.

Пріоритетні завдання:
реалізація Закону України “Про національну безпеку України”;
Не виконано. Реформу СБУ не проведено. Не проголосовано за законопроект про розвідку, не виносився на голосування проект закону щодо парламентського нагляду за спецслужбами.

взаємодія з НАТО у процесі реформування сектору безпеки і оборони України відповідно до стандартів та рекомендацій НАТО, підвищення обороноздатності держави в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України;
Періодично відбувається. Хоча влада не дослухається до рекомендації НАТО, наприклад, поданий законопроект від влади стосовно реформи СБУ розкритикований західними партнерами і не містить ряду норм, на яких наголошували в Представництві НАТО в Україні.

підвищення ефективності діяльності української частини Платформи Україна – НАТО з вивчення досвіду протидії гібридній війні в Україні;
Періодично відбувається.

вивчення досвіду держав – членів НАТО з питань протидії гібридній війні;
Періодично відбувається.

підвищення рівня професійної компетентності державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування з питань євроатлантичної інтеграції.
Оцінити рівень компетентності досить складно, бо з одного боку, діалог громадянського суспільства з органами влади явно бажає очікувати більшого, отже, громадянам важко судити про рівень компетентності чиновників у сфері євроатлантичної інтеграції, з іншого боку – ротація кадрів не дозволяє говорити, що прийшли люди з достатнім рівнем компетентності.

Ще один цікавий пункт: ЦІЛЬ 1.6.2. Набуття повноправного членства в Європейському Союзі. До кінця 2020 року планується:

забезпечення дальшої імплементації Угоди про асоціацію;
продовження співробітництва між Україною та ЄС у рамках ініціативи Європейського Союзу “Східне партнерство”.
Пріоритетне завдання – підвищення рівня професійної компетентності державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування з питань європейської інтеграції.

Як і у випадку діалогу з НАТО – заходи відбуваються, але до логічного завершення ще дуже далеко. Так само важко судити про професійну компетентність чиновників – проколів українська сторона допускає багато на всіх рівнях.

Скажемо окремо й про ЦІЛЬ 1.6.3. Припинення збройної агресії Російської Федерації проти України політико-дипломатичними засобами та відновлення територіальної цілісності України. Тут в цілому сторони дотримуються тієї політики, що була до літа 2019 року, хоча окремі члени НАТО та й сам Київ іноді висловлюють позиції щодо недоречних поступок державі-агресору.

Розділ II: ОБОРОННІ ТА ВІЙСЬКОВІ ПИТАННЯ
Робота в напрямку оборони і безпеки ведеться з різними успіхами всіма профільними міністерства і службами, але негативним є той факт, що на законодавчому рівні нічого практично не було прийнято, за винятком «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання військового обов’язку та проходження військової служби (№0906).

Також Генштаб і Міноборони потроху починають переходити на натівські стандарти управління (J-структуру). Було розділено посади головнокомандувача ЗСУ та начальника Генерального штабу, як того вимагається в НАТО.

В усьому іншому все досить сумно. Ми вже писали вище, що закон про національну безпеку досі не виконано. Не прийнято закон про парламентський нагляд за спеціальними службами, закони, які стосуються реформи СБУ, винесені на розгляд парламенту, не прийнято, навіть ті, які виносилися в сесійну залу парламенту мають купу зауважень збоку західних партнерів України, Представництва НАТО, КМЄС, посольств держав-членів Альянсу.

Так само не прийнято закон про розвідку, не прийнято закон про державні оборонні закупівлі. На розгляд комітетів не винесено жодного проекту закону, який реформує питання державної таємниці.

Натомість влада пропонує куп суперечливих проектів, які суперечать нормам і стандартам безпекового та оборонного секторів країн Альянсу. Наприклад, було запропоновано проект закону № 3105, який нав’язував Національній гвардії не властиві їй функції, дублював повноваження національної поліції і суперечив стандартам НАТО. Щоправда, цей проект парламент не підтримав.

Розділ III: РЕСУРСНІ ПИТАННЯ
Економічні негаразди внесли корективи у виконання цього пункту. Планування та управління ресурсами поки далеке від євроатлантичних стандартів. З державним оборонним замовленням є суттєві проблеми (воно не сформовано, є заборгованості з виплатами з боку держави за попередні замовлення).

Розділ IV: ПИТАННЯ БЕЗПЕКИ
Питання захисту інформації та кібербезпеки постійно обговорюється на різних рівнях у профільних інституціях, процес є перманентним, але про його доведення до логічного кінця говорити поки зарано.

Розділ V: ПРАВОВІ ПИТАННЯ
Порівняно з першою половиною 2019 року цей напрямок також трохи пригальмував. Якщо говорити про одну з цілей – вироблення ефективних правових механізмів забезпечення галузевого співробітництва між Україною та Північноатлантичним альянсом, то влада не була надто продуктивною в цій сфері. Окрім законодавчих ініціатив, про які вже йшла мова в даному тексті, можна назвати хіба що лише Постанову Кабміну «Про внесення зміни у додаток до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для сплати внесків України до бюджетів ООН, органів і спеціалізованих установ системи ООН, інших міжнародних організацій та конвенційних органів», УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №784/2019 «Питання Комісії з питань координації євроатлантичної інтеграції України», Заяву Верховної Ради України щодо першочергових кроків забезпечення євроатлантичної інтеграції України – набуття повноправного членства України в Організації Північноатлантичного договору та Розпорядження КМУ «Про здійснення добровільного внеску України до Організації Північноатлантичного договору (НАТО)».

Висновки
Отже, як видно з наведених фактів, хоча й немає відкату до «позаблоковості» та «багатовекторності», просування до членства гальмується – можливо, штучно, можливо, через протидію окремих осів в оточенні Президента, або природно через недостатній рівень компетентності урядовців та парламентарів, хоча радше – й те, й інше. Риторики про необхідність вступу в НАТО з боку офіційних осіб стало в рази менше, порівняно з 2019 роком та попередніми роками. Наприклад, основна увага Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції, судячи з аналізу повідомлень на їх офіційні Фейсбук-сторінці, приділяється питанню співпраці з ЄС, а питання НАТО дуже помітно відсунуто на другий план, і так само про це свідчать непоодинокі заяви провідних діячів команди Зеленського.

Одне можна сказати напевне: станом на кінець травня 2020 року РНП-2019 не виконана в повному обсязі. Схоже, що задачею РНП – 2020 буде наздоганяти те, що не зроблено було в рамках річної програми-2019. https://informnapalm.org/ua/ukraine-in-nato-future/ 

 

Випуск №4 “Likbez. Інформація як зброя”. Класифікація інформаційної зброї

  29 жовтня 1938 року рейхсміністр народної освіти та пропаганди Німеччини Й. Геббельс роздав малозабезпеченим жителям Берліна в день свого народження безкоштовні радіоприймачі. Здавалося, до чого тут інформаційна зброя? Відповідь проста. За умови тотального контролю владою радіо та друкованих видань, ці радіоприймачі стали інформаційною зброєю у руках влади Німеччини задля пропаганди власного народу.

Насправді, ця ситуація – це не єдиний прояв використання інформаційної зброї. Можна провести класифікацію інформаційної зброї за наступними ознаками: якістю інформації та носіями інформації.

Продовжити читання “Випуск №4 “Likbez. Інформація як зброя”. Класифікація інформаційної зброї”

Анексія Білорусі – це смертельна загроза Україні та небезпека для ЄС і НАТО

(суспільно-політичний аспект)

З 2014 року політика Москви щодо Мінська трансформувалась в активну фазу підготовки до остаточного приєднання Республіки Білорусь в лоно  Російської Федерації, зробивши ставку на створення повністю підконтрольного форпосту буферної зони Балтійсько-Чорноморського регіону між державами-членами Альянсу і Росією.

Росія впевнено реалізує план з поглинання Мінська як самостійного суб’єкта міжнародного права і готує підґрунтя, у разі різких змін в країні (дестабілізації), до її гібридної анексії (на кшталт Криму чи окупації Донбасу).

Вибори президента РБ заплановані на 30 серпня 2020 року. Діючий президент Білорусі Олександр Лукашенко оголосив, що подаватиме свою кандидатуру на пост Президента на виборах 2020 року[1].

Нагадаємо, що 8 грудня 2019 року було оголошено підписання документа між Російською Федерацією і Білоруссю «про поглиблену інтеграцію», але підписання не відбулося, а переговори затягнулися. Путінська Росія практично прямо і в ультимативній формі вимагає від свого сателіта О.Лукашенка передати економічний суверенітет Білорусії до Росії.

Найбільші протести останнього часу в Білорусі (так звані «марші недармоїдів») проходили з підтримкою Росії, якій вигідна дестабілізація в Білорусі з метою подальшої гібридної окупації країни.

Продовжити читання “Анексія Білорусі – це смертельна загроза Україні та небезпека для ЄС і НАТО”

“Likbez: інформація як зброя”: Принципи інформаційної війни.

Випуск №2

Менше, ніж за місяць матимемо 6 років, як розпочалася російська збройна агресія. Агресія, яка навряд чи стала б можливою, якби не потужна інформаційно-підривна діяльність Росії проти України всі роки, що передували 2014 році. Тож сьогоднішній випуск присвятимо принципам інформаційної війни.
Насправді, їх не так багато, але їх практичне використання відкриває широкі можливості для великої кількості комбінацій.
Усі принципи інформаційної війни можна поділити на загальні та специфічні.

До загальних відносять ті, які діють у всіх війнах.
Прикладом загального принципу інформаційних війн є деморалізації воїнів противника, дискредитації політичної та військової верхівки держави-супротивника. Всі ми добре пам’ятаємо, як діяла і діє РФ в цьому плані від початку бойових дій 2014 року. Через свої засоби впливу РФ постійно закидає в лави українських патріотів (особливо – військових, волонтерів) тези, що влада зраджує військо, що вона заробляє на війні, краде в солдата останнє, вся просякнута корупцією, що чиновники та генерали «відмазують» своїх дітей від служби в армії і т.д. А від цього виникає і деморалізація армії та народу в цілому. Люди не вірять судам, не вірять у обвинувачення, не вірять у виправдання, адже довіра до державних інституцій девальвована. Якщо в країні хаос, то і в армії не може бути порядку. Все це взаємопов’язано. Власне нічого нового Росія в цьому плані не робить, а лише творчо адаптує до вимог часу методики більшовиків, які успішно Радянська Росія використала проти УНР під час війни 1919-1922 років. Тоді шляхом інформаціної війни було деморалізована армія, дискредитована влада і країна втратила управління. І використовуючи створений хаос більшовики завдали поразки Україні та окупували її на 70 років. Що було після цього ми знаємо – репресії, Голодомом, знищення еліти нації, тотальна русифікація.

До специфічних відносяться такі, що відображають особливості тієї чи іншої війни, рівня розвитку інформаційних технологій. Вони діють порівняно недовго, а саме, доки існують особливості тієї чи іншої війни. Коли ці умови зникають, породжені ними принципи інформаційної війни втрачають своє значення.
Специфічними принципами сучасної російсько-української війни, зокрема є широке використання «фабрики тролів» в соціальних мереж та новітніх медіа тощо. Відтак, РФ активно використовує «Тро́лі з О́льгіна» або «о́льгінські тролі́», «кремлеботи», користувачів-провокаторів (тролів), які за гроші у спеціально обладнаних офісах лишають дописи та коментарі, призначені для здійснення російської пропаганди в соціальних мережах, під новинами інтернет-видань або на інших ресурсах в мережі. Найняті коментатори з провокативними спотвореними текстовими та графічними повідомленнями стали однією із складових маштабної інформаційної війни Росії проти України з використанням як російських інтернет-ресурсів, так і інтернет-ресурсів України, Європи, США, висвітлюючи події в Україні з вигідної точки зору для російської пропаганди. Офіційна назва однієї з викритих установ, яка дала широковживане алегоричне ім’я таким установам — «Агентство інтернет-досліджень» із штаб-квартирою у Санкт-Петербурзі.
В усіх передових країнах світу велика увага приділяється питанням інформаційної війни, яка являє собою узгоджену діяльність щодо використання інформації як зброї для ведення бойових дій або на реальному полі бою, або в економічній, політичній чи соціальній сфері.
Так, ми поступово підходимо до наступної теми «Інформація як зброя в інформаційній війні». Наступний випуск чекайте завтра, а поки можете переглянути попередній за посиланням
https://strategic.com.ua/istinno-totalna-vijna-tse-vijna-z…/
#Likbez_InfoWAR

“Істинно тотальна війна – це війна за допомогою інформації”

М. Маклюен,  американський дослідник ввів у науковий обіг поняття “інформаційна війна”.

Розпочинаємо новий проект – «Likbez: Інформація як зброя». Так, щодня на сторінці у Фейсбук (https://www.facebook.com/ukrstratigic/) та на офіційному сайті Української стратегічної ініціативи (….) будуть публікуватися  матеріали, що розкриватимуть сутність інформаційної війни, принципи ведення, її завдання, класифікація інформаційної зброї, особливості та методи її застосування.

Ще понад 150 років тому рейсхканцлер Німеччини Отто фон Бісмарк говорив, що війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики. Так на сучасному етапі поняття війни набуває різноманітних значень. Розмиваються межі тої об’єктивної реальності, яку це поняття повинно відображати. Взагалі справжня війна – це організовані воєнні дії одних політичних суб’єктів проти інших для досягнення певних політичних цілей. Засоби воєнних дій змінюються, питома вага збройної боротьби та кровопролиття може істотно зменшитись, але все це залишається тими ознаками, які дають змогу відрізняти війну від миру, тобто невоєнних форм боротьби. До таких війн належить інформаційна війна.

Продовжити читання ““Істинно тотальна війна – це війна за допомогою інформації””

Позиція УСІ щодо запровадження ринку землі

Враховуючи складну ситуацію яка склалася на сьогодні в державі у зв’язку із бажанням нової влади відкрити ринок земель та резонансом який це питання викликало у суспільстві пропонуємо з метою узгодженості питань та не допущення порушення прав та інтересів громадян України та держави розглянути та затвердити концепцію відкриття ринку земель сільськогосподарського призначення України.

Продовжити читання “Позиція УСІ щодо запровадження ринку землі”

Влада не розуміє природи україно-російської війни

В останній тиждень особливо актуалізувались процеси пов’язані із урегулюванням україно-російської війни на Донбасі. З 2015 року українська влада створювала систему  міжнародної протидії російським планам завершенням війни. В цілому, це вдавалось робити, хоч і не без проблем. Нова адміністрація вирішила пришвидшити процес. Це відповідало як і обіцянкам Президента В.Зеленського так і очікуванням суспільства. Проте, для успішного урегулювання мало бажання однієї сторони, потрібно, щоб подібну волю демонструвала і інша. І що не менш важливо – потрібно, щоб українська влада мала чітке бачення як реалізувати свою стратегію щодо Донбасу відстоюючи національні інтереси і не йдучи на неприпустимі компроміси. Продовжити читання “Влада не розуміє природи україно-російської війни”

В США обговорили російське втручання у вибори в Україні

28 лютого у Вашингтоні відбулася міжнародна конференція «Х Українсько-американський безпековий діалог» в якій взяли участь члени Ради засновників Української стратегічної ініціативи Андрій Левус і Сергій Висоцький. Продовжити читання “В США обговорили російське втручання у вибори в Україні”

NATO PA reaffirms solidarity with Ukraine

The Ukraine-NATO Interparliamentary Council (UNIC) expressed its ongoing concern at continuing Russian efforts to destabilise Ukraine during exchanges with NATO Deputy Secretary General Rose Gottemoeller and other senior NATO officials at NATO Headquarters yesterday.

The meeting was held as Russia continues to detain the three Ukrainian navy ships it seized in the Kerch Strait on 25 November 2018, and their crew.

In this meeting took part the Member of Founders Counsil of Ukrainain Strategic Initiative (USI) Andriy Levus and the director of USI Ashot Topchian.

All participants condemned Russia’s escalation in the Kerch Strait and the Sea of Azov.  NATO officials saw no justification for the way Russia acted and stressed the urgency of ensuring freedom of navigation to and from the Azov Sea.

“Some people try to portray this as a complex issue,” Madeleine Moon, President of the NATO Parliamentary Assembly, remarked.

Allied and Ukrainian parliamentarians called upon Moscow to unconditionally release the vessels and their crew, and to cease hindering Ukraine from exercising its right to free navigation in the Kerch Strait and the Sea of Azov. They supported additional sanctions against Russia if Moscow continued its non-compliance with international law. Emphasizing NATO’s growing attention to the Black Sea, Deputy Secretary General Gottemoeller reminded UNIC delegates that the Alliance has significantly increased its naval presence in the region and that it also conducts regular military exercises, including with Ukraine and with Georgia.

UNC participants further reviewed Ukraine’s ongoing domestic reform agenda, noting that impressive progress had been achieved in 2018, while stressing that the pace of reform and implementation needed to be sustained throughout 2019, despite upcoming presidential and parliamentary elections due in March and October respectively.

This progress is most visible in the defence and security sector and is largely based on the recent adoption of law on national security.  Andriy Levus (Ukraine), briefed his Allied counterparts on the Verkhovna Rada’s efforts, in close consultation with NATO experts, to introduce additional legislation designed to reform “Soviet-style” security and intelligence services and to strengthen parliamentary oversight over the security sector.  A law put forward by the Rada envisages the creation of a special oversight committee in the next parliament.  The parliament is also considering additional measures to reform the defence industrial complex, improve the transparency of military procurement, and adopt NATO standards in defining state secrets.

While welcoming the progress, NATO officials stressed the need to entrench these reforms through doctrines, to continue working on the post-Soviet mindsets and culture within the defence sector, and to improve co-ordination among the Ministry of Defence, Ministry of Interior and other security actors. NATO representatives and Allied parliamentarians also urged Ukraine to do more to tackle corruption.

“The NATO PA – and our Council  in particular – will continue to support Ukraine on this path, and in turn we look to our Rada colleagues to continue being a real driver of reforms, in parliament, in government, and in society more broadly”, Ms Moon stressed during the meeting.

Ukraine has set NATO membership as its foreign policy objective, and inscribed this goal in its constitution. NATO officials and ambassadors regretted that meetings of the NATO-Ukraine Commission (NUC) above the level of the Permanent Representatives are currently on hold due to bilateral differences between Ukraine and Hungary on the education law passed by the Ukrainian parliament. Ukrainian lawmakers informed NATO officials and parliamentarians that the Verkhovna Rada plans to consider two new bills within the coming months that would postpone implementation of the education law until 2023.  Ukraine’s readiness to seek compromise on this matter was welcomed by all participants.
The implementation of the Minsk Agreements and the situation in the illegally occupied Crimea were central themes on the meeting’s agenda.  While the Minsk agreements are far from perfect, they remain “the only game in town”, participants heard, and no viable alternative has been put forward. Allied legislators regretted that negotiations find themselves in a stalemate and that the main element of the agreement – the ceasefire – is being routinely violated. Ukrainian parliamentarians noted that while the Minsk accord is deeply unpopular in Ukraine, the country’s leadership remains committed to implementing it.

Beyond its political support to Ukraine’s sovereignty and territorial integrity, NATO assists Ukraine through a multifaceted programme of cooperation – the Comprehensive Assistance Package – which includes several Trust Funds and advice provided by NATO experts based in Kyiv. Cooperation extends as well to strategic communications and cyber security.  The NATO-Ukraine joint Platform on Countering Hybrid Warfare launched in 2017 helps build Ukraine’s capacity and strengthen its resilience against hybrid threats. Ukrainian speakers noted that Ukraine’s experience in countering these threats is of value for the Alliance. They also underscored the importance of the recent separation of the Ukrainian Orthodox Church from Moscow’s jurisdiction, noting that the Kremlin had used the Church channels as one of the elements in its hybrid tactics to destabilise Ukraine.

The Joint Monitoring Group with Ukraine was created in 1998 with the aim of demonstrating parliamentary interest and involvement in cooperation between NATO and Ukraine. It adopted its current name – the Ukraine-NATO Interparliamentary Council – in 2003. It brings together high-ranking parliamentarians from Ukraine with an equivalent number of their counterparts from NATO member countries. 22 members of parliament from 10 member countries of NATO and from Ukraine participated in yesterday’s meeting.  The Council normally meets twice a year: in Brussels and in Ukraine. Over the years, it has become an active political forum where members of parliament from NATO and Ukraine can discuss any and all issues of common concern and interest.